Роман Іваничук (1929—2016) — відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.

До збірки есеїстики Романа Іваничука увійшли літературно-публіцистичні статті, офіційні звернення, листи та лекції, написані протягом 1992—2016 років. Тексти подано у хронологічній послідовності. На сторінках цього видання постають образи Тараса Шевченка та Івана Франка, Володимира Ґжицького та Ірини Вільде, Павла Загребельного та багатьох інших митців; автор аналізує феномен П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, Ю. Яновського; розмірковує про письменницькі перспективи в умовах незалежності.